В Україні станом на початок повномасштабного вторгнення, за офіційними даними, проживало понад 200 тисяч росіян. Частина колишніх рфівців не лише засудили збройну агресію своєї екс-батьківщини, а й стали на захист України разом з українцями. З 2022 року було створено два збройні угруповання: Легіон "Свобода Росії" та "РДК". Ще частина росіян доєдналися до офіційних підрозділів ЗСУ, багато з них воюють на нашому боці ще з 2014-го.
Доброволець Коловрат Кожемякін з позивним "Барсік" родом з Сиктивкару. Із зовнішнього вигляду чоловіка одразу помітні його вподобання та погляди на життя. На тілі та голові – язичницькі та націоналістичні татуювання. 2014 року Коловрат виїхав з Росії через переслідування за націоналістичні погляди та проукраїнську позицію.
"Коли почалася війна, окупація Криму, Луганськ, Донецьк, я вже тоді почав думати, щоб перейти на ту сторону і намагатися боротися з російським режимом", – каже Коловрат.
З першої спроби виїхати до України не вдалося. "Барсік" намагався проїхати через Білорусь, але на той час СБУ не дало йому дозвіл на перетин кордону. Вже з другої спроби після певних перевірок нарешті йому вдалося приїхати. Чоловік каже, що їхав з однією метою – доєднатися до війська. Коловрат розглядав два варіанти: "Азов" або ж "Правий сектор". І зрештою за кілька тижнів перебування в Україні зміг стати "азовцем".
Чоловік приїхав в Україну і приєднався до "азовців" (фото: Getty Images)
"Азов" був полком добровольців. Його націоналізм мене дуже приваблював. Тому я туди і пішов. Мені цікаво було знайти таких, як я – націоналістів. Таких бійців, з якими буде цікаво і по ідеології, і по війні", – згадує Кожемякін.
Вперше "Барсік" виїхав на фронт ще у 2014 році, за чотири дні до Широкинської операції. І згодом вже воював у самому селі Широкине. "Я був у розвідці. У нас там було кілька бойових виходів. Це вже була більш позиційна війна. Ми стояли в обороні", – розповідає чоловік.
Довгий час "Азов" не допускали до бойових дій, більшість часу бійці проводили на полігоні, тому на певний час Коловрат пішов із війська та займався громадською діяльністю. Але з початком повномасштабного вторгнення одразу повернувся. На той час "азовці" були в Маріуполі, тож "Барсік" приєднався до формування ТРО "Азов", яке у 2022 році стало на захист Київщини.
"Ми ще за рік до цього почали готуватися та тренуватися. Ми чекали, коли армія РФ нападе", – каже Коловрат.
Перші бої у складі ТРО "Азову" були в Бучі. Коловрат згадує, що тоді у них нічого не було, крім автоматів, а на завдання доводилось їздити на звичайних автобусах.
Під час оборони Маріуполя були необхідні добровольці, які б мали на гвинтокрилах залетіти у заблоковане місто. Тих, хто згодився, попереджали, що це може бути дорога в один кінець. Серед відчайдухів був і Коловрат. "Я одразу погодився і не думав, що буде потім. Я ж був з "Азову". Там були мої друзі, і я хотів туди потрапити", – розповідає військовий.
Росіянин полетів рятувати українців. Хоча тоді "Барсік" був не єдиним виходцем з РФ, хто їхав в Маріуполь на допомогу українським військовим. Ще один його "земляк", який вирушив на поміч "азовцям", пізніше потрапив у полон. Що нині з ним – ніхто не знає. "Барсіку" ж пощастило не потрапити в полон, але він отримав поранення, і за тиждень після прибуття його евакуювали з Маріуполя.
"Мені фортануло. Якби я потрапив в полон, то сидів би у вʼязниці пожиттєво, в кращому випадку", – переконаний він.
Доки "Барсік" проходив лікування та реабілітацію, в цей час ТРО "Азов" переформатувалося в 3 ОШБр. Після одужання він одразу повернувся на фронт в складі бригади. Тоді вже брав участь в операціях під Бахмутом як штурмовик.
"Це найбільш почесне – бути штурмовиком! Штурмовик найбільше ризикує. В нього летить все. Його всі хочуть вбити – і артилеристи, і мінометники, і АГСники, танкісти, дронщики. А в тебе лиш автомат і ти намагаєшся зламати ворожу оборону. Тому штурмовик – це найпочесніша роль", – каже Коловрат.
Доброволець воює за Україну вже 10 років (фото: РБК-Україна)
Попри те, що Кожемякін уже 10 років воює за Україну, у нього досі немає українського громадянства. Усі інстанції постійно відмовляють у його видачі. Доводилося звертатися в міграційну службу, МВС, СБУ і навіть в Офіс президента, але все марно. Доброволець вважає це несправедливим, адже для тих росіян, які обрали сторону України і ризикують собою, мали б бути можливості для легального проживання в нашій країні.
"Є моменти, які неможливо зробити без громадянства. Я не можу одружитися, не можу зробити дозвіл на зброю. Навіть піти перекласти російський паспорт і нотаріально завірити теж не можу, адже виходить, що я тут нелегально, і мені потрібно перетнути кордон. А так як мене подала Росія в Інтерпол за проукраїнську позицію, то за кордон я виїхати не можу", – розповідає Коловрат.
Людей з Росії та Білорусії, які обрали правильний бік у цій війні і воюють за Україну, досить багато. Проте вони не можуть отримати легальних підстав для проживання.
"Хороші рускіє воюют тут, проти системи", – додає він..
Він уже і не вважає росіян за своїх, хоч вони і однієї національності, але для нього вони всі чужі за поглядами та життєвими принципами. В Росії у військового залишились рідні, проте з ними він більше не спілкується, адже їх переслідують політичні органи за його позицію. Єдине, заради чого "Барсік" хоч раз хотів би ще поїхати назад, це аби побачити рідних. А повертатися в РФ не хоче, бачить своє майбутнє в Україні.
"Якби повернути 10 років назад, я б знову приїхав в Україну і зробив все так само. Хіба що забрав би ще з собою трохи людей!", – впевнений Коловрат Кожемякін.